28 червня кожного року Україна відзначає день Конституції, головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов'язки громадян.
Конституція України 1996 року не виникла на порожньому місці. Перша відома кодифікація права на українських територіях відбулася за часів Давньої Русі і була зафіксована в “Руській Правді” (ХІ–ХІІ століття). Пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення основних принципів суспільно-державної взаємодії продовжувався в наступні історичні епохи. Особливе місце в ньому займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. У цьому документі задекларовано основні засади розбудови демократичної держави.
Остання, нині діюча Конституція була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, як завершення довгого і важкого конституційного шляху, що почався Декларацією про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.). Конституція несе в собі головну надзвичайно цінну і гуманну ідею: держава функціонує для людини. Досвід усіх років незалежності України засвідчив: Основний закон має відповідати сучасним потребам розвитку нашої держави. Знання та дотримання Основного закону держави є основною ознакою її гідності, а гідність держави залежить від гідності особистостей, які її утворюють. Сучасна Конституція України має особливий правовий статус – вищу юридичну силу, особливий порядок прийняття та високий рівень захисту з боку держави.
Так нехай ця дата в календарі не стане для нас порожнім звуком і кожен з громадян з гідністю зможе сказати, що ми дійсно маємо ту країну, яку ми заслуговуємо, і ті закони, які прийняли самі. Нехай Київ залишиться незалежним і могутнім. Нехай на жовтих полях достигає урожай радості, а блакитне небо ніколи не сховають ні дим, ні хмари гніву.
Наукова бібліотека