Нотками скорботи, болю, гордості вплівся 20 лютого у низку заходів, присвячених третій річниці трагічних подій на Майдані − загибелі Небесної сотні віче - реквієм що відбувся в нашому інституті.
20 лютого увійшло у нашу історію як одна з найтрагічніших подій нашої країни, залита кровю мирних протестуючих, що зібрались на майдані відстоювати гідність, свободу та волю. Серед багатьох жертв , які сталися того дня на майдані був і наш студент Устим Голоднюк . «Той хлопчик в блакитній ООНівській касці»– таким запам’ятала його країна. Устим був з першого дня на Майдані та впродовж трьох місяців, починаючи з листопадових студентських протестів. У ніч на 30 листопада, коли «беркут» жорстоко розігнав мирних активістів, Устима сильно побили, та це не змусило юнака відмовитись від участі у протестах. Він був бійцем 38 сотні Самооборони Майдану, завжди знаходився у перших рядах на барикадах. Вранці 20 лютого куля снайпера влучила Устимові в голову, пробивши миротворчу каску. За розповідями очевидців, смертельне поранення він отримав, коли намагався відтягнути пораненого із зони обстрілу.
Пам’яті Героя України Устима Голоднюка та усіх Героїв Небесної Сотні були присвячені зворушливі вірші, які декламували студенти Лідія Войчак і Сергій Демчук.
За душі полеглих героїв − янголів у тернових вінках – щиро молилися священно служителі різних релігійних конфесій, адміністрація, викладачі і студенти інституту та коледжу, представники влади і громадськості, представники ЗМІ та небайдужі бережанці.
До сліз та душевного щему пронизала усіх та мить, коли учасники поминальної панахиди покладали квіти та лампадки до меморіальної дошки Устиму Голоднюку на фронтоні інституту під тужливу мелодію-реквієм «Плине кача», Чистим і світлим полум’ям горіли лампадки, такою ж чистою та світлою повинна бути і пам’ять про героїв, які загинули за свободу і за власну державу. Реквієм завершився вигуками: «Слава Героям!» та «Герої не вмирають!» 