Я ніколи не посмію цього забути... Україна щороку в листопаді вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Акт геноциду українського народу, організований тоталітарною радянською владою шляхом створення штучного масового голоду був системним та страхітливим знищенням мільйонів українців. Лише за те, що люди намагались говорити рідною мовою, зберігати рідну культуру та мирно жити на своїй землі. Дітей, жінок і чоловіків морили голодом та страчували.
З метою ознайомлення і глибшого пізнання та розуміння всього масштабу трагедії працівники кафедри гуманітарної освіти і туризму к.е.н. Ірина Соловей, к. геогр.н. Олена Підлужна і асистент кафедри Наталія Черник 23 листопада провели для студентів відкритий захід у стінах Бережанського краєзнавчого музею.
Старший науковий співробітник музею Володимир Парацій розповів студентам, що спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору призвела до вбивства українців голодом у мільйонних масштабах. При цьому радянська влада мала запаси зерна у сховищах та здійснювала його експорт за кордон, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР і відмовлялася приймати допомогу з-за кордону. А жахіття того злочину є ще більшим від усвідомлення того, що голод створено штучно і планово, а Європа і світ про те знали... і мовчали…
Голодомор був організований, щоб вживити нам ген «страху і покірності».
Найкраща пам'ять про загиблих – знищити цей ген у собі раз і назавжди!