У першій декаді березня місяця 2023 року на запрошення Збаразької міської територіальної громади фахівці кафедри лісового і садово-паркового господарства взяли участь у обстеженні низки заповідних ботанічних об’єктів-пам’яток місцевого значення.
Так, в селі Нижчі Луб’янки досліджено якісний стан вікової липи, у затінку якої, за переказами, 1649 року зупинявся на відпочинок Богдан Хмельницький перед штурмом Збаразького замку, де засіла польська шляхта.
На сьогоднішній день дерево “Липа Богдана Хмельницького” має природоохоронний статус – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення, який оголошено рішенням Тернопільської обласної ради № 1448 від 23 жовтня 2012 року, і передана землекористувачу – Збаразькій міській раді під охорону та дотримання встановленого режиму.
Комісією проведено натурний огляд вікової липи, здійснено необхідні обміри, відібрано біологічний матеріал для аналізу. Внесено поправки та уточнення у біометричні та таксаційні параметри дерева, встановлено його таксономічну приналежність.
За попередніми висновками, стан дерева визнано незадовільним, виявлено злами скелетних гілок, у стовбурі наявна серцевинна гниль з утворенням відкритого наскрізного дупла. На дереві місцями відсутня кора по краях пошкоджених ділянок спостерігається розвиток раневих тканин з утворенням калюсу. Плодових тіл патогенних грибів не виявлено. За шкалою життєвого стану обстежену липу можна віднести до категорії сильно ослаблених дерев, що потребують оздоровчо-стабілізуючих заходів.
Щодо історичних фактів, деякі з них видаються сумнівними та вимагають правки. За твердженням збаразького краєзнавця Руслана Підставки дерево було висаджено приблизно 1717 року. Відмітку про неї знайдено на старовинних австрійських кадастрових картах у 1830 році. Отже, український гетьман Богдан Хмельницький аж ніяк не міг бачити цю липу… Зовнішній вигляд і розміри дерева також явно не відповідають заявленим у охоронній документації.
Але легенда має право на існування. Можна припустити, що це дерево може бути вегетативним потомством липи під якою зупинявся гетьман, але така версія потребує додаткових досліджень.
Живучи протягом сотень років, вікові дерева зберігають і підтримують не тільки генофонд екосистем, але й несуть величезну історико-культурну цінність. Такі дерева потрібно охороняти ще й тому, що вони є унікальними дивами природи, природними лабораторіями для вчених, де можна досліджувати такі питання як зміни клімату, довговічність видів, параметри якості деревини залежно від віку. Кожне таке дерево принципово унікальне й неповторне.
Матеріал підготував старший науковий співробітник кафедри Гринюк Ю.Г.